Кокаин Columbia Чита

Эй, чуваки, воняет сюжетом наркомана-рэпера? Тогда сиди-ка поудобнее, я сейчас расскажу тебе, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам, совсем прикольно.

Ну, так вот началось всё с того, что я зацепил одну закладку в интернете. Надо было релаксануть и забыть о всех своих проблемах, поэтому загнался и решил рискнуть. Заказал у него гору промокашки и немного кока, чтобы конкретно байтить на весь выходной.

Когда она долетела до меня, я уже был колбасит и готов бить новый трек. Не теряя времени, сорвался в бибуху, где всякий ушибленный пытался найти вдохновение у этих литературных пословиц. Но я знал, что моя истинная травка - это рифмы и биты, а не какие-то унылые книги.

Итак, шагаю я в этот храм культуры, держа в кармане свою жесткую драпу. Вижу, как все тут глазеют на меня, словно я декримнал наркотики прямо в этой библиотеке. Но мне было всё равно, я несколько порций скорости уже проглотил и преображался на глазах.

Наверное, там не видели таких наркоманов рэперов, весь в образе, стильный и яркий. Я был готов потратить много времени, чтоб выработать свой уникальный стиль, поглотив все эти знания словно наркотик в организме. Хе-хе, резкий логический переход, прям как от одной песни к другой.

Садюсь я на свободное место, достаю свою драпу и небрежно разглаживаю ее на столе. Книги, рядом стоящие, словно боятся коснуться моей запретной травки. Их страницы, словно кокэйн, излучают запах свободного творчества.

Чэкирую я свое окружение, никто особо не клеит на меня, все подозрительно заняты своими шлифонскими делами. Врубаю свою музыку в наушники и начинаю плавать в этом наркотическом опьянении от рифм и басов. Прямо как танец в драпе, но только для ушей.

Автоматически руки ищут бумагу и карандаш, словно самые первые детские блокноты. Закисаю в свой мир, отбрасывая все съемки, кто-то из прошлого меня пытается вспомнить, но я забываю, просто улетаю.

Библиотека дышит со мной, словно рэп-баттл провоцирую каждой строчкой. Словно кокаин насос моего мозга на полную мощь и рифмы сочатся, словно кровь из наркоманской ранки. Я становлюсь главной иконой, приглашающей всех в свою вселенную.

И вдруг я чувствую, как меня что-то колбасит. Я даже не понимаю, что это, но мне уже становится страшно. Моя рифма дрожит, словно травка в сумке, и я теряю всякий контроль над собой. Это была слишком большая доза, словно угарный драп.

Я стараюсь не падать, стараюсь не упасть под порывами скорости. Но чем больше я сопротивляюсь, тем сильнее меня таскает в этот безумный танец. Я устал бороться, пришло время просто плыть.

И вот я уже несусь сквозь эту библиотеку, словно наркоман на скорости. Меня несет, словно ветер в парашюте, и я полностью сдаюсь этому наркотическому вихрю. Как я попал в здание, так и не помню, но знаю одно - я больше не я.

Уже далеко давно я не помню, как я выбрался из этой библиотеки. Проклинаю эту проклятую драпу и кокаин, что заставили меня потерять контроль над своим творчеством. Я больше не хочу быть ушибленным от этих наркотиков.

Руки дрожат, рифмы уже плывут за горизонт, а я пытаюсь понять, где я нахожусь. Жизнь в омуте, а я потерян в этом мраке. Но я несдавлюсь, найду свежую травку и начну заново.

Вот и всё, чуваки. Мой рассказ о том, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам. Лучше слушайте мои рифмы, в них больше смысла, чем во всей этой скорости и драпе.

Але, будьте обачні, шановні панове та пані! Маю для вас якусь свою історію, що заставить вас жахнутися, відшукати мене і почати обзивати дурнем. Але, безумовно, я повідомлю її. Може, комусь цікаво буде, споглядаючи на мої закладки та мою життєву ситуацію. Давайте почнемо.

Завдяки одному дому з грошима, я здобула чек за свою роботу. І хоча багато віддавала на ці закладки, я все ж певна, що варто було. Стимул який, їй-богу, це було щось. Так, я знаю, це не найрозумніший варіант, але що ж робити в таких ситуаціях, коли з'являється такий сильний імпульс? Накатитися було щось неймовірне, непередбачуване та неймовірно захоплююче.

Отже, з прямої руки мені дали номерок того самого "джантика", який мав мені доставити цей стимулюючий товар. Через кілька годин відчуття негативу та тривоги поступово змінилися на вже знайоме мені відчуття ейфорії та привороту. Для мене це було як наркотичне засіб до щастя, який відкрив мені двері в інший світ, де проблеми зникали.

З чорного ринку я дізналася про дивовижний гідропон, що мав налаштувати мене на хвилювання. Така комбінація з кокаїном може привести до дивовижних наслідків, і я була готова до цього. Ще знаю, що не можна любити закладки занадто сильно, адже залежність може зруйнувати тебе. Один раз може бути саме тим, що тобі потрібно, але з часом треба буде зупинитися, щоб не втратити себе повністю.

Потім я зустріла парубка, який казав, що може мені здати дуплити. Німецьке слово, яким вони називають приманки. Я погодилася, адже чому б ні? Страшно було, але одночасно це було і цікаво. Він нашвидкоруч вийшов і через деякий час повернувся зі спійманим товаром. Це було відчуття справжньої перемоги, почуття надії на краще, але і пізнання небезпеки нової сторони життя.

Знакомий порекомендував мені їхати на море відпочити в палатках. "Якщо накачаний та пройнятий стимулюючими речовинами можеш насолодитися моментом, тоді відпочинок у палатках на березі моря - просто неймовірний. Ти маєш спробувати це минулого літа," - він говорив.

А я згодилася. Морський бриз, зорі на небі, затишні палатки та відсутність буденних клопотів - все це стало реальністю для мене. Я відчувала себе позбавленою проблем, пустощів та болію. Відчуття ейфорії, яке мене охопило, було настільки міцним, що я навіть забула про своє минуле.

Що є ще неймовірнішим, гідропон та кокаїн робили мене відкритою для нових знайомств. У цих молодих людей теж була своя історія, свої цілі та своє спілкування. Ми почали обговорювати про наші закладки, про те, які вони можуть бути стимулюючі для нас. Були моменти, коли ми чули один одного, розуміли і підтримували. Таке спілкування було неймовірно важливим для мене.

Я знаю, що це був не найкращий шлях, але життя передається пульсуючими емоціями. Кожен із нас мириться з власними відомостями та діями, і я була готова приймати його насолоди. Хоча добре я все ж розуміла, що воно може бути шкідливим та небезпечним.

Але хай це буде попередженням для вас, друзі! Не занурюйтесь у світ наркотиків, не впускайте своє життя в небезпеку. Краще використовувати свої стимули для досягнення великих речей, для відкриття нових горизонтів. Втім, кожен має вибрати свій шлях.

Отже, моє подорожжя в море було короткотривалим, але неймовірно яскравим. Я багато чого зрозуміла в цьому шаленому всесвіті наркотиків та стимулів. Та, можливо, тепер моє внутрішнє світло загасне без вживання, але пам’ять про те, що було, залишиться.